Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Ще одна річ про британців. Є багато речей; можливо, Я багато чого забула. Дещо, що Я пам'ятаю, Я вам розповім, до речі, раз уж ми говоримо про Англію. Одна із сусідів навіть показала мені, як прати одяг. Вона сказала, що одяг, який переш через день чи кілька днів, виперти швидше та легше, ніж той, який носиш надто довго, бо плями, піт, жир залишаться на комірі тощо. У такому разі, перед пранням у пральній машині його потрібно добре почистити щіткою з окремим милом. Навіть таким речам мене навчили. Я не просила жодної поради. У той час Я була підлітком, не багато говорила і все ще вивчала англійську, читаючи газети та інші речі. А потім один із сусідів – навіть не близький сусід, а далекий, можливо, за пару кварталів, але Я жила ближче до сільської місцевості, тому Я просто порівнюю це для вас; але в той час не було великих кварталів чи великих будівель, окрім коледжу – і вона сказала мені: “Знаєш що?” Вона мене не знала. Вона сказала: “Звідки ти?” І Я сказала їй, що Я приїхала з (Âu Lạc В'єтнам) і все таке, будучи студентом. Вона сказала: “О, вчора Ви проходили повз мій будинок, он там”. Вона показала мені – трохи далеко, можливо, метрів за 100. Вона сказала: “Моя донька бачила Вас вчора, проходила повз і сказала мені: “Мамо, я бачила найгарнішу дівчину, яку коли-небудь бачила”’. Я не могла у це повірити. Я ніколи не вірила, що Я взагалі красива. З мене знущалися та дражнили старші дівчата і ще старші двоюрідні брати і сестри. Я була маленькою, витонченою. А деякі хлопці також дражнили мене та все таке в школі – вони знущалися. А один хлопець навіть дав мені ляпаса без причини. Він не сказав чому, просто підійшов і дав мені ляпаса. У той час Я навіть з не знала, як захищатися, хоча вже трохи вивчила кунг-фу. Але Я була дуже сором'язливою, дуже замкнутою людиною. Це було в Âu Lạc (В'єтнам). Тож Я ніколи не вважала себе якоюсь красунею. Я досі ніколи так не думаю. Але коли Я побачила деякі зі своїх фотографій, які вони мені надіслали, до речі, з моїм робочим графіком, наприклад, коли вони цитували мою доповідь чи щось таке, вони розмістили моє фото. Я бачила, що деякі фотографії виглядають чудово. Я подумала: “О, хто ця жінка?” Це камера; це гарна камера, яка робить це таким. Іноді це так гарно, а іноді ні. Життя може дарувати тобі трохи радості, задоволення в деякі моменти. Але коли Я була молодшою, у мене не було багато друзів. У мене не було особистого найкращого друга чи чогось подібного. Мої батьки не дозволяли мені нікуди ходити з ким, окрім як до школи та додому. Але кілька друзів, так званих друзів, з моєї школи та з сусідньої школи також запросили мене до себе додому та все таке. Це був гарний спогад. А сусіди завжди давали мені щось поїсти, якщо Я випадково туди йшла або проходила повз дорогою до школи. Вони завжди кликали мене до себе і давали трохи рисової каші або смаженого рису, як у початковій, так і в старшій школі. Гадаю, Я виглядала маленькою, і люди почувалися більш захищеними з маленькою дівчинкою. В Англії сусіди також дарували мені речі, запрошували мене поїсти. Наприклад, якщо вони зварять картоплю а з іншою їжею – це, можливо, одна з закусок чи щось таке – тоді вони казали мені: “Гаряче, зачекай. А потім, через деякий час, вони казали мені: “Тепер ти можеш їсти”. Бачите, які приємні англійці. Вони були дуже добрі до мене. Гадаю, люди всього світу це знають, бо куди б не йшли британці, вони згодом перетворили їх на Співдружність, і люди досі їх люблять, люблять і дуже добре, дуже гостинно ставляться до англійців. Порівняно з багатьма іншими колонізаторами, люди не люблять, коли вони повертаються навіть з візитом. Ось що Я почула. Я точно не знаю про це. Але британський паспорт у будь-якому разі залишається одним із найкращих у світі, одним із найбажаніших у світі. Ось що Я відчуваю. Я думаю, що люди у світі це знають. Ось чому багато хто прибув до Англії човнами та як нелегальні іммігранти. І британський народ, англійці, уряд раніше приймали їх усіх. Зовсім недавно вони, можливо, не такі гостинні, бо їм доводиться співпрацювати з іншими сусідніми країнами, щоб не заохочувати людей, які проїжджають через них або через сусідні країни, ставати іммігрантами та не ставати тягарем для своєї країни. А іноді деякі з цих нелегальних іммігрантів створюють проблеми та навіть ранять місцеве населення або навіть поліцію, в деяких випадках. Це дуже жалюгідно. Британія — одна з найкращих країн, мирна країна — справедлива, дружня, любляча, добра, співчутлива та вільна. Все ще набагато вільніша, ніж деякі країни Європейського Союзу. Через законодавство Європейського Союзу вони стають більш обмеженими, менш дружніми та менш гостинними, ніж раніше. Я шкодую про це. Раніше Я могла бігати по Європі, куди завгодно, бо тоді ще не було закону Європейського Союзу про обмеження. Це одна з невдач. Але вони над цим працюватимуть, і все налагодиться. Багато урядів вважають, що вони повинні робити це чи те, щоб покращити свою систему або захистити своїх громадян. Але іноді, якщо система перестарається, вона може здаватися гнітючою, надмірно контрольованою. Я іноді відчуваю це стосовно моїх приватних банківських рахунків тощо. Я ж вам вже казала, Я іноді кладу гроші в банк, поки не накопичиться достатньо, тоді ми можемо купити тобі маленький або великий торговий центр ось так. І в банку мені сказали, що в мене немає поганої історії чи чогось такого. Я сказала: “Так, тоді навіщо надто обмежувати мій прихід чи витрати?” Неважливо, що завгодно. Гроші — це не головне. Якщо у нас є гроші, ми к упуємо. Якщо у нас немає, ми не купуємо. Це моя політика завжди, і її дотримуюся, незважаючи ні на що. Англія досі залишається дуже комфортним місцем для життя. Ось чому, мабуть, люди хочуть жити в Англії. Я думаю, що Англія та багато інших країн також хороші. Я думаю, що це також залежить від уряду та вашої спорідненості з цією країною. Що б не трапилося, воно просто трапляється. Все одно живіть добре. Живіть далі. Я живу далі, незалежно від того, чи добре Я живу, чи ні. Мій намет такий самий гарний, як палац чи будинок, де можна тільки жити. Все одно вам небагато потрібно. Зараз у нас є така система доставки. Дуже зручно жити будь-де. Вони просто приносять речі туди, де Ви живете. А якщо у вас немає будинку, Ви можете позичити адресу будинку сусіда, піти туди та чекати на доставку своїх речей. Така система мені дуже зручна. Просто іноді трапляється, що вони не приходять у обіцяну дату, бо їм не вистачає персоналу чи щось таке. Або щось трапиться з доставником. Або іноді вони надсилають вам не те. Тоді вам доведеться повернути або не повернути його; це залежить від того, скільки у вас часу. Але в наші дні жити будь-де, навіть у джунглях, цілком комфортно. Я б не радила вам їхати жити в Амазонію та змішуватися з місцевими корінними народами. Просто залиште їх у спокої. Вони не звикли до людей поза своїм світом. Іноді вони взагалі не виходили. Вони живуть за природою тим, що дає їм БОГ. І в їхньому організмі немає сильно розвиненої імунної системи. Тож, якщо Ви прийдете, Ви можете порушити їхній спокій або заразити їх якоюсь хворобою, яка для них невиліковна, бо в них немає сучасної медицини. У них немає лікарень. У них немає лікарів, окрім лікаря бушкрафт. У них немає всього необхідного, зручного способу вилікуватися. Тому що ми з дитинства живемо у змішаному суспільстві. Наш організм виробляє багато видів захисних систем, але вони цього не роблять. Вони живуть разом у своєму чистому, прозорому, простому, БОГОМ захищеному середовищі. Вони ніколи не завдають шкоди. У них немає негативних думок, які роблять їх хворими. У них немає жодної поганої карми, яку вони створили, яка б спричиняла їм будь-які погані наслідки. Тож краще вам не приходити їх турбувати, і краще б людям не було до них близько. У якійсь країні, Я забула, де це знаходиться... де корінні народи живуть глибоко в джунглях, або в Амазонці, глибоко в джунглях своєї країни. Уряд забороняє будь-кому наближатися до них на відстань трьох миль, що є дуже, дуже хорошим урядовим захисним заходом. Я вважаю, що кожна країна, де є корінні жителі, які ніколи не виходять на вулиці і ніколи раніше нікого не бачили, повинна мати такий самий закон для їхнього захисту. Захищайте корінних жителів у будь-якому разі, будь-якими можливими способами, бо вони невинні, вони вразливі, і вони захищають тропічні ліси! Вони не дуже добре знають, як захищатися. Вони живуть, покладаючись на Небесне благословення та БОЖУ Милість. Вони не йдуть і не створюють нікому проблем. Вони не крадуть; вони взагалі нікому не завдають жодної шкоди. Тож, будь ласка, просто залиште їх у спокої. До речі, це не лекція про захист корінних народів. Просто Я не знаю, чому, до речі, Я це пам'ятаю. Я вже багато говорила про те, як захистити корінні народи світу, але Я завжди думаю про них, про те, наскільки вони беззахисні, наскільки вразливе їхнє життя. І мені просто дуже, дуже шкода. Мені не шкода, якщо вони живуть там самі чи самі по собі, мені просто шкода, якщо так звані цивілізовані люди приходять і турбують їх, завдають їм хвороб, недуг та всього такого, не замислюючись двічі, навіть не усвідомлюючи цього. Тож Я сподіваюся, що всі уряди більше думатимуть про те, як захистити цю вразливу групу людей, і навчатимуть своїх цивілізованих громадян не заходити туди, не турбуючи їх, найменше йти туди та руйнувати їхній ліс, їхній дім, їхній спокій. Моліть БОГА, щоб він захистив їх. Амінь. Photo Caption: “БОГ дає, коли кур'єр пропускає дорогу”
